Сколько бы ни красовались многочисленные генералы МВД и их многочисленные помощники и советники с телеэкранов - мол, МВД реформируется и становится все ближе и и ближе к народу, это - ложь. Два десятилетия руководство МВД не может навести порядок не только по системе в целом, но и в оплоте коррупции в милиции - ГАИ. За что в Украине милицию ненавидят - на конкретном примере, сообщает .
Чого варте пройти технічний огляд чесно, за правилами, без хабарів
Ранок, купа людей. Стоїмо під кабінетом (умовна назва № 1). Суворий голос просто через закриті двері каже, що треба відкривати капоти, зараз вийде ВІН! Таки вийшов - через 25 хвилин. Добре, що погода була осінньо-теплою. Наша отара почала йти від автівки до автівки за НИМ. Кому щастило - на акт виконаних робіт сертифікованих станцій ставився розпис. Комусь ні, ті бігали за вогнегасниками, які виявились надто маленькими (розмір має значення!)
Все почалось з непереборного бажання бути не «усіма». Не усіма тими, хто йде шляхом найменшого супротиву.
Спершу почитала в інеті про строки проходження ТО. Заспокоїлась, адже талон у мене паперовий, строк чергового огляду не вказаний, і можна його робити аж до 15 грудня 2010 року.
Медогляд
Ранок 2 вересня: я з дитиною їду в місцеву поліклінику. Один кабінет для того, щоб виписали направлення на аналізи в інший, та видали обхідний лист. Далі треба самій купити шприци. Здаю кров з вени в іншому кабінеті, вирішила зайти ще до одного лікаря, бо цього дня ще встигаю.
3 вересня: всіх лікарів, крім нарколога та психіатра, пройдено, здала сечу та кров на аналізи. Черги великі, народ знервований, до нарколога та психіатра не встигли.
6 вересня: забираю результати аналізів в кабінеті, з якого все почалось. Сплачую до до каси - 156 грн. (для жінок), плюс по 50 грн. за огляд психіатра та нарколога (вони виписують заключення на паперах з голограмами, а потім в останньому кабінеті цього ланцюжка їх забирають). Отой останній кабіет, звичайно, працює до 13.00, а у нарколога та психіатра черги безкінечні, проте мені пощастило. я встигла. Тож, маю папірець, що я придатна до водіння.
Хтось скаже, що в Києві можна було зробити швидше, дешевше та простіше - але з маленькою дитиною мені було легше зранку прокататись 5 хв. до своєї полікліники (я живу під Києвом).
Декілька тижнів не мала часу на продовження епопеї з техоглядом, була зайнята дитиною.
ДАІ, перше наближення
Кінець вересня Дізнаюсь про перелік документів для проходження ТО. Це- меддовідка (оригінал та копія), техпаспорт, поліс ОСАГО, акт огляду від станцій, сертифікованих ДАЇ (оригінал), оригінали квитанцій «на 80 і 56 грн.». На питання за що ці останні два платежі, дві різних людини кажуть, що в банку знають за що платити, скільки, та про всі необхідні реквізити. З 56 гривнями розібрались, але з 80-ми я була незгодна, та розмова з начальником ДАЇ закінчилась просто - «у нас лише пластикові техталони, паперових нема і не буде, тому платіть за талон 80 гривень».
ДАІ не робить техогляд, якщо за автом є несплачені штрафи. Зайти у кабінет, назвемо його умовно №2, спитати, чи є на машині «вісяки» (лише у вівторок, або п’ятницю). Про свої я знала, якраз по одному штрафові справа була в суді. Але одночасно зі мною техогляд проходив з іншою машиною мій брат.
Він був «приємно» здивований, коли дізнався що на його авто висить штраф. Виявилось, що 27.03.2009 року громадянка така-то скоїла адміністративне правопорушення -перевищила швидкість на 27 км/год. Порушення зафіксоване фотокамерою. Пікантність в тому, що ця громадянка - моя мама, вона формальна власниця машини, не має прав на керування автом, і жодного разу в житті за кермо не сідала.
Тому, потрібно знайти постанову про накладення штрафу - ДАІ у свій час її, звичайно ж, не надіслала. Шукаємо постанову, ДАІ відсилає у виконавчу, виконавча - в ДАІ, адже бази чомусь не синхронізуються. Пошуки постанови ДАІ зайняли пару тижнів (прийомні дні понеділок, середа).
Суд
14 жовтня
Оскаржуємо постанови про штраф в суді, для того щоб пройти техогляд. В теорії, якщо справа розглядається судом, то ДАІ повинно техогляд провести. У нашому місті прийом позовів лише в середу та п’ятницю з 14 до 16 години. Не встигаю подати, все переноситься аж на 20.10.2010. Далі чекаю поки справу розподілять, призначать суддю - за тиждень іду шукати суддю, номер справи.
27 жовтня
Пишу заяву на начальника ДАЇ, що справа в суді, на розгляді, у такого судді, за таким номером. Начальник м’яко пояснює, що йому цей папірець ні про що не говорить - не перший випадок, коли міліціонери роблять вигляд, що не знають законодавства. Добре, будемо діяти в суді. Того ж дня їду до суду, але суддя в апеляційному, у Києві.
28 жовтня
Наступного дня суддя в доброму гуморі, читає позов, дивується сумі морального відшкодування, пропонує два варіанти вирішення - відмова від відшкодування та рішення на нашу користь, чи розгляд, який пів-року будуть динамити представники від ДАІ. Пишу відмову від матеріального відшкодування. Справа вирішується на нашу користь, і через 10 днів забираю рішення суду.
Техогляд
2 листопада
Роблю на сертифікованій техстанції огляд. Переключаю повороти, дальнє-ближнє світло, гальмую, показую аптечку, вогнегасник, знак аврійної зупинки. Далі мені виписали «красівий» папірець і посилають платити в банк. Поки заплатила, машину перевірили, заспокоїли. що все справне. За все це щастя я віддала 120 грн. і непогану комісію банку, куди в нашому світі без неї?
Знову ДАІ
9 листопада
ДАІ так вибачається, що от саме сьогодні вони не можуть провести ТО наших авто, що хочеться їх погладити по голівці і сказати «нічого, все буде гаразд».
Їду 10 листопада.
Ранок, купа людей. Стоїмо під кабінетом (умовна назва № 1). Суворий голос просто через закриті двері каже, що треба відкривати капоти, зараз вийде ВІН! Таки вийшов - через 25 хвилин. Добре, що погода була осінньо-теплою. Наша отара почала йти від автівки до автівки за НИМ. Кому щастило - на акт виконаних робіт сертифікованих станцій ставився розпис. Комусь ні, ті бігали за вогнегасниками, які виявились надто маленькими (розмір має значення!) Все це відбувається дуже швидко, і ВІН зникає у дверях іншого ходу.
Черга розсипалась, вже під кабінетом зовсім інші люди, чомусь мені здалось, що спершу йдуть знайомі, куми, родичі, а потім всі інші, навіть якщо ти з маленькою дитиною.
Загалом там, в кабінеті №1, це вже фінал, остання ланка. Дівчинка з маленьким рожевим песиком на брелку для телефона рівненько складає папірці, закріплює степлером, потім дивиться »по штрафам». І тут мій прокол: перший штраф не зняли з бази. Йду до кабінету №2. Майже без істерики переконала їх поставити штамп, тому що рішення суду у мене було з собою. Спочатку вони не хотіли це робити, бо приймальні дні - вівторок та п`ятниця.
Отже, я знову в кабінеті №1. Нарешті я все отримала - це коло у мене зайняло чотири години.
Тепер 80 грн., «втілених» у талон техогляду «дійсний до 2012 року», приліплені до лобового скла. Тримаються на зібганій серветці, між іншим.
Строки:
З 2 вересня по 10 листопада, теоретично можна було б пройти десь за місяць, якби не відволікали справи з дитиною, та не було штрафів (або погодитися їх одразу заплатити)
Мої витрати:
120 гр. ТО на станції
156 + 100 = 256 гр. - меддовідка
224 гр. - податок з власників ТЗ
80 гр. - пластиковий техталон
56 гр - в ДАІ, за якісний сервіс
Нерви, час - не оподатковуються та оцінці не підлягають.
Автор: Світлана Гончарова, TEXTY
*****
ЭКЗАМЕН НА ПРАВА. НЕ ПОДМАЖЕШЬ — НЕ ПОЕДЕШЬ
Сегодня мы расскажем вам реальную историю, иллюстрирующую старую истину: недопонимание реальности и действующих в ней неписаных законов способно омрачить самые светлые чувства.
Итак, внимай, читатель. В одном государстве, не нашем, это я подчеркиваю, а то еще, чего доброго, привлекут к ответственности за клевету, жила молодая семья. Он с утра до вечера на работе горбатится, как говорится, и тянет, сколько вынесет, в дом. Она целый день по хозяйству. Ну, ясное дело, круг общения стянулся, как петля на шее висельника. Она почувствовала — задыхается. Нужно как-то расти над собой. Ну, хотя бы учиться чему-то.
Английскому языку или, там, наращиванию ногтей... Чему-то полезному, вызывающему самоуважение, повышающему авторитет в глазах окружающих. А тут как раз подружка расщебеталась, дескать, пойдем, говорит, со мной за компанию на курсы автовождения! И недорого, удачно так, что-то около двух тысяч гривен курс всего-навсего. Наша героиня тут же впала в эйфорию, представив себе, до чего возрастут и авторитет, и самооценка, когда она будет самолично и гордо рассекать на их семейном экипаже! За рулем, да еще и по всем правилам. Началась учеба. Это было настоящее испытание: теория, вождение...
Коварные и порой неожиданные вопросы из экзаменационных билетов ГАИ для будущих водителей она упорно зубрила поздними вечерами, донимая сонного супруга этими самыми вопросами, например о том, в каких из перечисленных случаев работники милиции имеют право применить наручники или резиновые дубинки? (Варианты ответов:
- 1. Если есть все основания полагать, что задерживаемое лицо может причинить вред только окружающим.
- 2. Если есть все основания полагать, что задерживаемое лицо может причинить вред только себе.
- 3. Если есть все основания полагать, что задерживаемое лицо может причинить вред окружающим либо себе.)
В ответ муж начинал бормотать, что у него двадцать лет водительского стажа и он не понимает, на фига все это надо. А однажды, услышав вопрос «Нужно ли, в соответствии с требованиями Правил дорожного движения, согласовывать с органами Госавтоинспекции размещение рекламоносителей?» — муж вообще почему-то обиделся, даже, как ей показалось, тихо ругнулся и ушел одиноко спать.
Оставшись наедине с собой, она тоже пыталась понять, зачем такие вопросы задают на экзаменах будущим автолюбителям категории «В»? Но убеждалась лишь в том, что ответ на этот вопрос недоступен ее пониманию. И продолжала зубрить.
А потом был внутренний экзамен. По тем же билетам, для оценки готовности к экзамену в ГАИ. Вот когда ее упорство дало плоды! Все сложилось — и авторитет, и самооценка. Из всей группы — 25 человек, кстати, забыл отметить, сплошь женского пола — она единственная сдала экзамен. Соученицы смотрели на нее с нескрываемым уважением. Стоит ли говорить, что и практика, то есть вождение, шло у нее лучше всех. Тем более что муж в свое время уже пытался ее обучать. Фактически она уже ездила раньше. Было ясно, что уж кто-кто, а она сдаст экзамен в ГАИ без сучка без задоринки.
Она-то, допустим, сдаст, а как быть остальным? Этот вопрос был резонно задан ученицами курсов преподавательскому составу автошколы. Деньги плачены, и что же получается — зря? Преподаватель, как ни странно, был готов к такому вопросу. Его, вопрос, можно решить, сказал он. Цена — 250 у. е., то есть долларов. С носа, естественно. И каждый, кто заплатит деньги, гарантированно получит права.
Вот именно эта фраза и определяет суть нашего повествования. Каждый, кто заплатит. Заплатили все, кроме нашей героини. Они и сдадут экзамен. Водительское удостоверение получит девушка, присутствовавшая только на двух занятиях — первом и последнем. И другая, которая на протяжении двенадцати уроков вождения так и не смогла тронуться с места. И третья, так и не сумевшая до конца отличить педаль газа от педали тормоза. Все они будут за рулем. На улицах. Да, недаром многие опытные водители стараются не приближаться на дороге к очаровательным дебютанткам в новеньких авто с «туфелькой» на заднем стекле...
Когда эти бывшие ученики выезжают на улицы, гораздо безопаснее сидеть дома у телевизора и смотреть выпуск новостей. Там как раз идет сюжет о том, как министр внутренних дел отчитывается перед президентом о мерах по борьбе с коррупцией в рядах сотрудников вверенного ему ведомства...
А что же наша героиня, спросите вы. А как вы думаете? Тот капитан ГАИ, который за сдачу экзамена очередной группой получил вместо 6250 долларов всего 6 тысяч, он что, намерен это прощать? А вы бы простили? Теорию она сдаст — ее принимает бесстрастный компьютер. А вождение, когда рядом будет сидеть этот самый капитан... Даже если он и не обидится. Но ведь есть еще одна заковыка.
Группа не может стопроцентно сдать этот самый экзамен. Кто-то должен провалиться, иначе ситуация вызывает подозрение. Например, что все заплатили. В результате — наблюдаемый нами парадокс: тот, кто учился лучше всех, теперь заведомо непроходной. Вот такая история.
Хотя погодите. Никакой это не парадокс, а стройная система двухступенчатого бизнеса. Про первую ступень уже все понятно. А вторая проста, как проезд перекрестка на разрешающий сигнал светофора. Судите сами: ведь в результате этого липового экзамена на дороги выезжают двадцать четыре кандидатки на платеж каждому попадающемуся на их пути гаишнику. Бизнес с продолжением.
А с другой стороны... Представляете нравственную трагедию героини, когда она возвращается домой, влача попранные идеалы и разбитые надежды? Нет? Ну и ладно. В принципе, какая нам с вами разница. Ведь описанная ситуация произошла, подчеркиваю, вовсе не в нашей стране. У нас такое просто невозможно, я уже уверен, поскольку тоже смотрю новости.
И вот настал день экзамена. На вопросы компьютера наша героиня ответила за пять минут. Ни одной ошибки! Потом — вождение. На пассажирском месте сидел тот самый капитан. И снова — безукоризненно. Он не придрался ни к чему, благородный человек! Правда, затем он также не придрался к соискательнице, не сумевшей вписаться в круговое движение на трехполосной дороге — слава богу, она была пустая. И так далее. Безграничное благородство!
Сам экзамен и бланки документов потянули примерно на пятьсот гривен, сравнительно недорого за пятнадцать минут у компьютера, десять минут в нанятом за отдельную плату автомобиле и два картонных прямоугольника. Муж долго рассматривал ворох квитанций, среди которых его особое умиление почему-то привлекла одна: «аренда класса — 40 грн.». Покрутив ее в руках, он, как всегда, сдержанно пробормотал что-то про антимонопольный комитет. А его супруга тем временем взахлеб щебетала про куртуазность гаишников и про новенький автомобильчик, на котором одна из ее новых подруг намерена завтра выехать за покупками. И вправду, согласитесь, как все здорово закончилось. Справедливость таки восторжествовала!
А что касается приведенных цифр, фактов и цитат из экзаменационных вопросов, то любое совпадение с действующими тарифами и данными автор просит считать абсолютно случайным.
Автор: Юрий Плакса, СН
